Чому має відбутися українізація?

Церква має бути в авангарді перемін. Їй конче потрібно бути прикладом у відродженні української мови й культури. Призначення Церкви — не тягнутися в хвості, але розуміти історичний процес і випереджувати його. Вивчаючи історію духовних пробуджень, ми можемо простежити закономірність: церква росте й впливає на суспільство там, де готова відстоювати правильну позицію перед викликами історичних преображень. Християнство процвітає там, де покоління християн мали великодушність та відвагу стати на правильний бік історії, заступитися за істину та справедливість. Про це свідчить історія США, Польщі, Південної Кореї та ряду інших країн. У них християнство більшою мірою, ніж інші фактори, впливало на формування моделі патріотизму. І саме в цих країнах церкви сьогодні заповнені, а християнство значною мірою визначає принципи суспільного життя. І навпаки — там, де церковні лідери проявили малодушність, егоїзм, схильність до компромісів та короткозорість перед обличчям історичних викликів, християнство втрачало свою суть та вплив, входило в національну свідомість як ретроградство й ханжество, даючи зелене світло лівим антихристиянським силам. Така історія Франції в модерну епоху, така історія Росії.

Відродження національної мови, пригніченої століттями — це один із ключових елементів побудови вільної та справедливої України. Яку позицію в питанні мови у своєму житті й діяльності займе євангельська церква — вибір на своєму рівні робить сьогодні кожен християнин.

Чому повинна відбутись українізація? Тому що це справедливо й розумно. Російська мова в Україні значною мірою є спадком насильницької політики знищення української національної свідомості царською, а потім комуністичною владою. Відродження української мови — це частина процесу декомунізації й повертання до нормального життя після радянського рабства. До того ж ця умова конче потрібна, тому що, по-перше, російська мова фокусує її носіїв на російське інформаційне й культурне поле — і таким чином прирікає їх на світогляд, сформований в Росії, разом із всім його контентом. По-друге, присутність російської мови в Україні дає привід Кремлю вважати Україну частиною імперії й претендувати на владу й вплив на українських землях.

Українські євангельські християни із запізненням узялися за виконання Великого доручення Христа в культурній сфері. Для такого запізнення були об’єктивні причини, пов’язані передусім із підпільним характером церкви протягом десятиліть радянського режиму та відсутністю теології, традиції й кадрів, необхідних для таких дій. І хоча за останні роки є виразний прогрес у розумінні цього питання християнськими лідерами, яке реалізується через конкретні проекти, усе одно протестанти не використовують потенціалу, який дає відчинене вікно можливостей цього переломного часу.

Це передусім стосується сфери формування національної культури, на яку неможливо впливати без переходу на українську мову. Надію вселяють зміни в церкві, які відбулися після 2014 року, зокрема після 2016-го, коли євангельські церкви України об’єдналися заради масштабного відзначення 500-го ювілею Реформації. Програма ювілею стала можливістю для формування культурної ідентичності українських протестантів та їхнього послання, яке вони можуть запропонувати суспільству в цей час кризи й пошуку шляхів.

Варто підкреслити ще раз: виконання культурного аспекту Великого доручення Христа «Ідіть та навчіть народи» неможливе без українізації євангельської церкви в Україні, без правильного переходу на українську мову в житті й діяльності євангельських церков. Як повинен відбутися цей перехід? Зміни мають наступати поступово й в першу чергу зачепити три ключові групи й сфери: лідерів, мистецтво, молодь.

Першою категорією людей, від яких залежить успішна українізація — це безсумнівно євангельські лідери. Церковна ієрархія — пастори й служителі церков, очільники християнських організацій і місій, а також євангельська інтелігенція. Однозначно, що від українізації євангельських еліт залежить успіх переходу всієї церкви на українську мову. Інша сфера, яка повинна першочергово українізуватися — це сфера християнського мистецтва, зокрема прославлення. Є кілька причин, чому співати пісні українською важливіше, ніж навіть проповідувати. Мистецтво торкається емоційної та естетичної сфери людини. Мова теж перебуває в цій царині. Мистецтво — це ключовий засіб, що формує культуру. І третя, найбільш стратегічна категорія — це молодь. Молоді люди гнучкі, необтяжені звичками, сентиментами й стереотипами, які в релігійній сфері мають особливо велику силу. Може, це звучить банально, але все ж таки молодь — це майбутнє і церкви, і світу.

Українізація повинна відбуватись поступово. Особливо на теренах, де панує в побуті російська мова. Але не треба бути наївним і міркувати, що вона відбудеться автоматично, що українізація буде результатом історичної еволюції й що Україна просто приречена на відродження української мови. Нічого саме собою не відбувається, незважаючи на те, що сучасний світ любить вірити в такі утопії. Сама собою може відбутися лише деструкція, а не побудова складної конструкції, якою є якісна національна культура. Прекрасна національна культура, яка спроможна надихати покоління українців для доброго й благородного, може бути тільки результатом зусиль і творчості плеяд людей, які з любов’ю та посвятою її створюють. Цілком можливо, що найкращий час для українізації — якщо не сьогодні, то навіть уже позаду нас.

Україна знову переживає переломний момент своєї історії. Через розпад імперії зла в 1991 році українцям уперше за багато століть відкрилася можливість жити у власному національному домі. Закономірно, що національне відродження супроводжується духовним відродженням, свободи політичні йдуть пліч-о-пліч зі свободами релігійними. Як має виглядати життя в цьому домі, на якій системі цінностей воно буде побудоване, які будуть в ньому принципи та його атмосфера — це все значною мірою залежить саме від церкви, оскільки вона є чи не єдиним організмом, який сфокусований на трансцендентних джерелах цінностей. Відродження національної мови, пригніченої століттями — це один із ключових елементів побудови вільної та справедливої України. Позиція християнських церков у питанні мови матиме ключове значення для успіху або поразки процесу відродження української культури.

Ярослав ЛУКАСІК, уривок зі статті «Церква, мова і Велике доручення Христа», 2019

Благовісник, 3,2022